Школа арт-журналістики Гогольфесту. Текст: Пилип Пухарєв

Вже восьмий рік поспіль «Гогольфест» приймає в своїх обіймах фестиваль «Джаз Коктебель». За доброю традицією музичний івент в Одеській області виносить на сцену свого старого друга «фотоальбом» з найкращими фрагментами­виступами минулого і прийдешнього. Цьогоріч на знімках опинилися і давні знайомі в нових ракурсах, і персонажі незмінних із сезону в сезон курортних кадрів, а подекуди і ті, хто вже є героями, але ще не надто добре знаними в обличчя. Рукостискання «Гоголя» та «Коктебелю» не втратило сили, тільки літні відзвуки одеських хвиль відлунювали в осінніх сутінках тепер вже індустріального павільйону ВДНГ.

Розігрівати і без того не за сезоном парке повітря доручили Саші Філоненку – фронтмену київської  електронної команди «Tape Flakes». Він принципово вийшов на сцену один, аби не замулювати око звичними груповими виступами напередодні майбутньої прем’єри абсолютно нової програми «тейпфлейкерів». Філоненко розповідає, що добре розумів, куди йшов, тому підбирав треклист не так на «потанцювати», як на «послухати». Після виступу спрацьовані конферансьє вечора, – культурний менеджер Євгенія Стрижевська та радіоведучий Сергій Федотов, – повідомили, що організатори «Джаз Коктебель» не перший рік мріють привезти цього музиканта та його команду до моря. Одразу після «розігріву» президент фестивалю Лілія Млинарич оголосила з альтернативної сцени, що в наступному році випаде нагода зробити це з 25 до 28 серпня. Отже, «Джаз Коктебелю­2016» – бути.

Певно, найбільшим відкриттям вечора став виступ «Light Dreams» – колективу, який, за твердженням його ж учасників, є «одним із головних в Україні у стилі downtempo». Розслаблені медитативні ритми  робуджували в їхніх інструментах різнокольорових світлячків, яким літалося б набагато вільніше там, де сонце і пісок.

Виступаючи на відкритті минулого «Гогольфесту» поза «коктебелівською» програмою, франко­український гурт «Sphingidae» зірвав овації публіки та виклики «на біс». За рік арт-поп-­музиканти встигли випустити міні­альбом «Salvation» та розродитися новими поки що безіменними піснями, що і прозвучали на вечорі «Джаз Коктебель». Бісу цього разу не сталося, зате спрацювало підбадьорливе «Нужно танцевать!» від вокалістки Наталі.

«Мы как бы есть, но давайте сделаем вид, что нас как бы еще нет, и выйдем еще раз», – такими словами вокаліст гурту «Us» Іван Розін спробував зам’яти передчасну появу музикантів на сцені для налаштування апаратури. Вигляд хоч і зробили, але нових фішок у виступі тріо з часів його попередніх концертних реприз не додалося: той же суцільно чорний одяг, танці в капюшонах і запрошені репери на підчитці. Музика «Us» – все ще не закінчений синтетичний експеримент, що наживо виглядає як один великий музичний сет, з якого досі стирчать «вуха» попередніх проектів хлопців.

«DaKooka Live Band» не встигли зіграти й першої ноти, як хтось із залу голосно подякував солістці Катерині за виступ у Затоці. Не так давно дівчина з Чернівців розділяє «сольне плавання» із гітаристом і барабанником, що наживо додає до її мінімалістичної клавішної лірики нового рокового об’єму. На «Джаз Коктебелі» «DaKooka» поки що входить до когорти новачків, однак серед публіки було багато таких, хто знає пісні формації на пам’ять і не втрачає можливості поспілкуватися із Катею в перервах між ними. Дівчина, як завжди, не заперечує – поводить себе на сцені вільно та невимушено, а першу пісню присвячує солодощам із кафе поблизу.

За влучною ремаркою ведучих вечора, цьогоріч експансія «Джаз Коктебелю» на «Гогольфест» виявилася коротким дайджестом досягнень нової української музики. Ба більше – організаторам музичних проектів обидвох фестивалів було напрочуд важко не повторюватися в лайн­апах. Це лише доводить, що в поступі свіжого музичного дихання серед вітчизняного слухача є і повинно бути місце для менеджерської солідарності. За такого стану справ зворотний візит столичних «гогольфестерів» на узбережжя Чорного моря просто неминучий.

фото:  Андрей Максимов