Напередодні місцевих виборів у Києві наш спеціальний кореспондент розпитав львівського міського голову Андрія Садового, одного з найефективніших мерів України, про секрети успішного управління містом

— Як на ваш погляд, посада міського голови — це політична посада чи більш технічно-управлінська?
— Є дуже багато різних думок. Хтось називає міського голову господарником, хтось вважає, що він має бути політиком. На моє глибоке переконання, міський голова в першу чергу має бути стратегом, він має бачити місто на двадцять, тридцять, сорок років наперед. І власне це має бути поєднання: стратегія, управління і політика. Це не можна від’єднати, якщо одної з цих ланок немає, тоді успіху не буде.

— Кияни все частіше висловлюють таку думку, що мером міста повинна бути людина, яка в цьому міста народилася, прожила. Наскільки на ваш погляд це критично, щоб мером Києва був киянин, мером Львова — львів’янин?
— Звичайно, важливо мати коріння. Це дуже важливо. Але ви повинні розуміти, що більшість людей, які сьогодні проживають в Києві, — це люди, які приїхали з багатьох міст нашої України і які Київ вважають своїм рідним містом. І ще можна посперечатися, хто більше його любить, — той, хто прожив десять років, чи той, хто прожив все своє життя. Тому важливо, щоб людина була патріотом міста, щоб вона любила місто і свою майбутню діяльність, своє життя пов’язувала з Києвом. Дуже трагічною є та ситуація, коли деякі політики київське мерство розглядають як старт для чогось іншого. Так не можна. Києву треба віддатися на сто відсотків, от знаєте, повністю віддатися. Тому що там активної роботи років на вісім — десять, щоб вивести його на іншу орбіту розвитку і щоб ми гордилися нашою столицею так само, як французи гордяться Парижем, чи німці — Берліном, а італійці — Римом. Це є столиця великою європейської країни, тому роботи там дуже й дуже багато.

— Зараз спостерігається певна громадська активізація, багато різних груп людей, громадських об’єднань ініціюють ті чи інші проекти, які б могли бути на користь місту чи громаді. Як на вашому прикладі, яким чином побудувати зв’язок між міським головою і оцими громадами, щоб реалізація цих ініціатив була розумна?
— Міська влада обирається громадою, вона має бути підзвітною та служити громаді. Громадські організації — це є ті двигуни, які треба максимально задіювати для розвитку міста, так само, як і активних людей задіювати для розвитку міста. Це вже конкретна робота по напрямках, тому що хтось фаховий по екології, хтось — по містобудуванню, а хтось — по комунальній інфраструктурі. Це має бути живий процес, його не можна просто виписати на папері. Це має бути життя, треба спілкуватися з людьми, треба бути разом з ними. Знаєте, життя міського голови — це життя в акваріумі, тебе бачать з ранку до вечора кожного дня. Наприклад, у нас в мерії завжди вільний вхід, завжди можна прийти до мера поспілкуватись, можна дати якісь думки. Я спілкуюся і особисто, і через фейсбук, і через електронну пошту. Тобто, це спілкування, розмови, переймання досвіду. Це є та робота, яка вимагає навчання кожного дня, тому що світ міняється, і все, що є кращого в світі, треба долучати до свого рідного міста.

Можете закрити обласну адміністрацію, можете закрити міністерство — ніхто цього не відчує. А місто має жити кожного дня

— В принципі ви трохи попередньо відповіли на наступне питання: що треба зробити, щоб міський голова став своїм для народу? Але чи була у вас у вашому прикладі якась точка неповернення, коли ви зрозуміли, що були б міським головою? І що це для вас значило?
— Ну це громада приймає рішення. Коли відбулися вибори і я приступив до роботи, я зрозумів, що цей процес навчання і попередній досвід насправді також були недостатніми, тому що реальне життя є зовсім іншим. Це дуже велика відповідальність, у Львові це відповідальність за мільйонне місто, у Києві — за трьохмільйонне місто. Це живі люди. Це проблеми. Починаючи з пологового будинку, який має нормально функціонувати, садочка, школи, лікарні… Це вода, тепло, освіта, медицина, культура…. Весь комплекс, це все має бути. Ви не можете місто зупинити на годину чи на день. Можете закрити обласну адміністрацію, можете закрити міністерство — ніхто цього не відчує. А місто має жити кожного дня. Місто має прибиратися, люди мають ранком митися. Плюс, місто має проводити активно свою зовнішню політику, контакти, зв’язки. Місто повинно створювати робочі місця, тому що люди мають десь працювати. Міста сьогодні є основою Європи. Успішна Європа будується на успішних містах.

— Наскільки від іміджу міського голови залежить імідж міста?
— Знаєте, це важко говорити, що від кого наскільки залежить. Якщо ти маєш довіру, тоді ти можеш працювати. Якщо тобі громадяни міста довіряють, тому це синергія.

— Наскільки ви згодні з таким твердженням, що краще і потрібно вибирати не людину, а якусь програму?
— Я з тим не згідний, тому що ви можете малювати ідеальні структури, будувати ідеальні програми, але якщо немає якісного керівника, нічого з того не буде працювати. Має бути керівник, який має мати відвагу і сміливість втілювати рішення, дуже часто приймати непопулярні рішення, тому що рух вперед — це є реформи, це є складний процес, тому що ти губиш рейтинг. Не завжди людям подобається те, що ти робиш, люди починають це сприймати через два, через три роки. Тому має бути сміливість, оце є той критерій, який є дуже важливий.

— І наостанок, ваше побажання тим кандидатам, які будуть намагатися отримати народну довіру в Києві. На що їм потрібно, на ваш погляд, робити акцент у своїх передвиборчих кампаніях?
— Якщо людина хоче бути успішною в тій справі, якою вона планує займатися, вона має мати покликання. Я би хотів, щоб ви відчули власне у своєму серці покликання бути міським головою, і тоді ви будете мати можливість це реалізувати. Якщо ви це робите через примус, або тому, що це кар’єра, або ви це робите, тому що інші роблять – з того нічого не вийде. Не баламутьте людей і не займайте час. Це має бути покликання, тим треба жити. Тоді вас люди зрозуміють і підтримають, і вам буде великий успіх і повага.

Олександр Брамс для каналу betv