Вальс Алчевськ. Показ фільму Вадима Ількова на Гогольфесті
Школа арт-журналістики Гогольфесту. Текст: Артур Біляшевич
Деколи паузи важливіші за ноти. Деколи процес творчості може бути цікавішим за сам результат. Адже багато чого вартісного може залишитись поза межами готового твору. Бібліофіли полюють за чернетками відомих авторів, що подекуди мають не меншу цінність ніж самі твори. Усі закреслення, усі помітки на полях додають твору нового виміру. Саме такий вимір постає перед нами у фільмі Вадима Ількова “Вальс Алчевськ”.
Сергій Жадан, Олексій Ворсоба, Влад Креймер та Ольга Михайлюк збираються у Садибі Мсциховського, що знаходиться поблизу Алчевська. Там вони працюють над літературно-музичним проектом “Розділові”. Чому важливо задокументувати процес творчості? Насправді, все залежить від типу бачення, який обере глядач. Це може бути і своєрідний вуаєризм, коли бачиш процес роботи над твором мистецтва, а таке нечасто трапляється. Або ж для когось це буде доказом десакралізації цього процесу, адже не святі горшки ліплять.
В кожному разі, маємо змогу детально спостерігати за тим, як з окремих частин створюється єдине ціле. А для цього треба і прагнення віднайти гармонію, вміння йти на компроміси і бачити неочевидне. Окремим героєм фільму є суспільно-політичне тло — події відбуваються у травні 2014 року. Меланхолійні індустріальні пейзажі, напівзруйновані радянські будівлі створюють враження, що людей тут кинуто напризволяще. Незважаючи на складну ситуацію у регіоні, поет та музиканти здійснюють своєрідну культурну інтервенцію. Окремі кадри присвячені вмінню не тільки говорити, але і слухати. І не важливо, чи мовою тут є українська, чи російська, тому що в першу чергу це мова порозуміння.
Це фільм про творчість в багатьох її ракурсах, які режисер намагається віднайти і підібрати для цього вдалий момент. Про те, як поєднується музика та поезія. І все це у ритмі вальсу.
Фото з сайту фестивалю Docudays UA
